Пам’ятка «Правила роботи з картою» 1. П рочита ти назву карти; зверн у т и увагу, чи той це історичний період, що цікавить . 2. З найт и легенду карти, яка містить умовні позначки, що використані для зображень на цій карті; уважно ознайом итись із ними . 3. В ідшукат и на карті умовні позначки, зазначені у легенді; детальніш е зупиніться на тих, які необхідн і при відповіді на конкретне питання . 4. П оказуючи кордони держави, ї х необхідно опис ува ти : вказати держави –сусідки, а також назвати річки, моря, гори і т. ін. . 5. П оказуючи на карті місто чи село, обов’язково зверн ути увагу на його місцезнаходження (місто Київ лежить на берегах Дніпра) . 6.З апам’ята ти , що верхня частина карти – це напрям на північ, нижня – на південь. 7. П ри роботі з настінною картою необхідно стояти ліворуч від карти, у правій руці тримати указку, щоб не закривати карту.
Сообщения
Сообщения за ноябрь, 2020
- Получить ссылку
- Электронная почта
- Другие приложения
Інформація для батьків « Батьки в смартфоні: вплив на дітей » Останнім часом ми часто чуємо, що цифрові технології руйнують зв'язки між людьми і сприяють соціальній ізоляції. За злою іронією, соціальні мережі дозволяють нам віртуально спілкуватися з людьми практично цілодобово. Але, якщо ми проводимо у віртуальному світі занадто багато часу, ми потрапляємо в соціальну ізоляцію. Якщо батьки занадто захоплені електронними пристроями, це може погано позначитися на їх взаєминах з дітьми. Такі діти згодом теж будуть страждати від нестачі соціальних навичок. Самотність та ізоляція створюють ризик для здоров'я Почуття самотності виникає внаслідок нереалізованої емоційної потреби. Воно відображає відсутність емоційного зв'язку, а не відсутність інших людей поруч. Саме тому ми можемо відчувати себе самотніми, навіть перебуваючи у натовпі. Насправді, перебуваючи серед людей, ми можемо відчувати самотність у двох випадках. По-перше, якщо ми знаходимося серед незнайомих люде
- Получить ссылку
- Электронная почта
- Другие приложения
Цікава інформація для роздумів: Вчитель приніс в школу повітряні кульки й попросив дітей надути по кульці, а потім написати на ній своє ім'я. Потім він забрав всі повітряні кульки в коридор та змішав їх. Вчитель дав дітям 5 хвилин, щоб кожен знайшов кульку зі своїм ім'ям. Діти побігли шукати, але час скінчився, й ніхто не знайшов своєї кульки... Тоді вчитель попросив дітей: візьміть кульку, яка лежить поруч та віддайте її людині, чиє ім'я написане на ній. Минуло менше 2 хвилин і у кожного була своя кулька в руках. Нарешті вчитель підвів підсумки, що випливають з цього експерименту: «Кульки – це як щастя. Ніхто не знайде його, якщо він шукає тільки для себе. Але якщо всі піклуються одне про одного, можна знайти його набагато швидше...»