Секрети розвитку самодисципліни в дитини

Самоконтроль або ж самодисципліна – це здатність контролювати свої імпульси для досягнення життєвих цілей. Іншими словами, завдяки самодисципліні ми відмовляємося від того, чого хочемо в дану хвилину, заради досягнення більш важливої мети в майбутньому.

Важливість самодисципліни

Діти вчаться самоконтролю, коли батьки встановлюють їм обмеження. Але робити це потрібно з любов'ю та співчуттям. Тому щоразу, коли дитина свідомо відмовляється від того, чого хоче, вона вчиться контролювати імпульси. У її мозку створюються нові нейронні зв'язки, які зміцнюються кожного разу при прояві самодисципліни.

Кожній дитині потрібні обмеження. Якщо їй усе дозволяти, виконувати всі її бажання миттєво, у неї не буде розвиватися самодисципліна, оскільки вона не буде вчитися стримувати імпульси заради більш значущої мети.

Уявіть, що ваш син тренується вцілити м'ячем у баскетбольний кошик. Він кидає м'яч знову й знову. Він міг би сісти й відпочити, але найбільше він хоче закинути м'яч. Мотивація для досягнення мети – ефективний спосіб для дитини розвинути самодисципліну.

Як тренувати самодисципліну

Важливо встановлювати межі, при цьому залишаючи дитині вибір. Обмеження в якості покарання не вчать дитину самоконтролю, тому що в цьому випадку контроль приходить ззовні, у малюка просто немає вибору. Навіть якщо він буде робити те, що ви від нього хочете, про розвиток самоконтролю не може бути й мови.

Чому ж співчуття настільки важливе? Тому що так дитина менше чинить опір обмеженням. Звичайно, вони можуть не подобатися малюкові, але він відчуває, що ви ставитеся до нього з розумінням. Він знає, що ви на його боці. Тому він не відстоює те, що хотів, – йому важливіше зберегти емоційний зв'язок з вами. Він вибирає контролювати свої імпульси та приймає ваші обмеження, вписує їх у свою систему правил.

Саме так дитина засвоює правила й цінності. Усе починається з емоційного зв'язку – вона хоче порадувати вас, і при цьому їй не потрібно йти проти своїх принципів. З часом дитина починає бачити себе як людину, яка чистить зуби, робить уроки, завжди говорить правду й допомагає тим, хто її оточує. Вона може використовувати дисципліну для досягнення власних життєвих цілей. І це робить її впевненою в собі, щасливою й доброзичливою.

Оскільки дитина приймає та засвоює обмеження через емоційний зв'язок з вами, важливо зберігати цей зв'язок. Проявляйте співчуття, навіть якщо вам доводиться в чомусь відмовляти дитині.

Як же проявляти співчуття, встановлюючи дитині обмеження? Співчуття – це прийняття точки зору іншої людини. Ось кілька прикладів, як можна поєднувати співчуття й обмеження:

• «Ти любиш бігати? Ти можеш скільки завгодно бігати по траві. Але по проїжджій частині бігати не можна: там їздять машини. Можеш взяти мене за руку, або я понесу тебе. Коли ми дійдемо до дитячого майданчика, ти знову зможеш бігати».

• «Я бачу, як ти гніваєшся на брата. Гніватися – це нормально, але битися не можна. Підемо, ти скажеш брату, що ти на нього сердишся. Я допоможу тобі».

• «О, ти дивишся фотографії зі свята? Прекрасно. Але ми домовилися, що спочатку ти повинна зробити уроки. Після цього ти можеш зайти в Інтернет та подивитися фотографії. Я розумію, що тобі важко терпіти так довго. Але ж завжди приємно залишати щось очікуване наостанок».

Установлюючи обмеження, будьте послідовні. Іноді необхідно встановити нові правила. Головне, щоб обмеження не дезорієнтували дитину. У кожній родині повинні бути якісь пріоритети (безпека, здоров'я, повага один до одного, сімейні цінності). Зрозуміло, обмеження повинні їм відповідати.

Необхідно розставляти пріоритети й іноді відмовлятися від своїх очікувань від дитини. Вона розвивається, як усі люди, і не може бути ідеальною. І ваші взаємини з малюком повинні будуватися на близькому зв'язку, а не на обмеженнях і фрустрації. Якщо ви часто говорите дитині «ні», це послаблює ваш зв'язок з нею, а це, у свою чергу, заважає їй розвивати самодисципліну.

 

Роль батька в житті дитини

У житті кожного хлопчика є прості, але важливі речі, які йому може дати тільки батько. Він повинен виховати в сина ряд необхідних якостей, бути поруч у певні життєві періоди.

Багато батьків вважають, що вони й без цього достатньо роблять для виховання дитини. Пропонуємо чотири прості запитання, за допомогою яких ви зможете зрозуміти, чи робите ви все необхідне для виховання сина. Якщо хлопчик росте без батька, матір може керуватися ними, щоб знайти для сина чоловічий приклад для наслідування.

Чи знає мій син, наскільки він важливий для мене?

Ми вкладаємо гроші, час і енергію в те, що для нас важливе. Іншими словами, якщо ви хочете зрозуміти, що для людини важливо, подивіться, на що вона витрачає ресурси. Щоб показати синові його важливість, батько, перш за все, повинен приділяти йому час, попри тисячі невідкладних справ. Якщо батько приділяє більше часу роботі, розвагам, спорту або яким-небудь іншим заняттям, хлопчик розуміє, що він нічого не означає для свого тата. Батькові важливо показати, що син для нього на першому місці, а всі інші речі мають другорядне значення.

Чи знає мій син, що я його люблю?

Виховання складається з багатьох нюансів. Щодня потрібно обіймати й цілувати дитину (так, хлопчикам теж потрібні обійми й поцілунки) та говорити їй, як сильно ви її любите. Любов до сина проявляється й у простій турботі про нього. Готуйте йому й читайте перед сном, грайте з ним й разом допомагайте мамі.

Є загальноприйнята думка, що з вихованням дитини краще справляються мами. Але виховання означає також і захист, а з цим завданням батьки справляються як ніхто краще.

Чи знає мій син, що для мене важливе те, чим він займається?

Хлопчик завжди хоче бути впевненим у тому, що його заняття, навчання, хобі та захоплення радують його батька. У свою чергу, батьку потрібно навчити дитину чинити правильно в різних ситуаціях і пояснити їй, як важливо допомагати тим, хто тебе оточує.

Але ваші слова про взаємодопомогу залишаться для дитини порожнім звуком, якщо ви самі не приділяєте їй достатньо часу. Покажіть синові, що все, чим він займається, важливе для вас. Після цього можете розповісти йому, що дійсно важливе, і він прийме ваші цінності.

Чи знає мій син, як я пишаюся ним?

Хлопчики завжди потребують визнання з боку своїх батьків. Ваше визнання дозволить синові набути впевненості в собі й досягти успіху в дорослому житті. Хлопчик повинен бути впевненим у тому, що ви задоволені ним. Не його успіхами або поведінкою, а ним самим.

Те, як батько може показати синові своє схвалення, залежить від багатьох чинників: культури, традицій, характеру та інтересів хлопчика. Мета схвалення – задовольнити його потреби та зберегти з ним близький емоційний зв'язок. Але немає універсального способу зробити це. Одній дитині достатньо кількох схвальних фраз, іншій підійдуть спільні заняття з батьком.

Спілкування батька з сином багато в чому залежить від культурних традицій і від конкретної ситуації. Який би спосіб спілкування з сином ви не вибрали, це переконає його в тому, що ви на його боці й любите його, незважаючи ні на що.