Секрети розвитку самодисципліни в дитини

Самоконтроль або ж самодисципліна – це здатність контролювати свої імпульси для досягнення життєвих цілей. Іншими словами, завдяки самодисципліні ми відмовляємося від того, чого хочемо в дану хвилину, заради досягнення більш важливої мети в майбутньому.

Важливість самодисципліни

Діти вчаться самоконтролю, коли батьки встановлюють їм обмеження. Але робити це потрібно з любов'ю та співчуттям. Тому щоразу, коли дитина свідомо відмовляється від того, чого хоче, вона вчиться контролювати імпульси. У її мозку створюються нові нейронні зв'язки, які зміцнюються кожного разу при прояві самодисципліни.

Кожній дитині потрібні обмеження. Якщо їй усе дозволяти, виконувати всі її бажання миттєво, у неї не буде розвиватися самодисципліна, оскільки вона не буде вчитися стримувати імпульси заради більш значущої мети.

Уявіть, що ваш син тренується вцілити м'ячем у баскетбольний кошик. Він кидає м'яч знову й знову. Він міг би сісти й відпочити, але найбільше він хоче закинути м'яч. Мотивація для досягнення мети – ефективний спосіб для дитини розвинути самодисципліну.

Як тренувати самодисципліну

Важливо встановлювати межі, при цьому залишаючи дитині вибір. Обмеження в якості покарання не вчать дитину самоконтролю, тому що в цьому випадку контроль приходить ззовні, у малюка просто немає вибору. Навіть якщо він буде робити те, що ви від нього хочете, про розвиток самоконтролю не може бути й мови.

Чому ж співчуття настільки важливе? Тому що так дитина менше чинить опір обмеженням. Звичайно, вони можуть не подобатися малюкові, але він відчуває, що ви ставитеся до нього з розумінням. Він знає, що ви на його боці. Тому він не відстоює те, що хотів, – йому важливіше зберегти емоційний зв'язок з вами. Він вибирає контролювати свої імпульси та приймає ваші обмеження, вписує їх у свою систему правил.

Саме так дитина засвоює правила й цінності. Усе починається з емоційного зв'язку – вона хоче порадувати вас, і при цьому їй не потрібно йти проти своїх принципів. З часом дитина починає бачити себе як людину, яка чистить зуби, робить уроки, завжди говорить правду й допомагає тим, хто її оточує. Вона може використовувати дисципліну для досягнення власних життєвих цілей. І це робить її впевненою в собі, щасливою й доброзичливою.

Оскільки дитина приймає та засвоює обмеження через емоційний зв'язок з вами, важливо зберігати цей зв'язок. Проявляйте співчуття, навіть якщо вам доводиться в чомусь відмовляти дитині.

Як же проявляти співчуття, встановлюючи дитині обмеження? Співчуття – це прийняття точки зору іншої людини. Ось кілька прикладів, як можна поєднувати співчуття й обмеження:

·         «Ти любиш бігати? Ти можеш скільки завгодно бігати по траві. Але по проїжджій частині бігати не можна: там їздять машини. Можеш взяти мене за руку, або я понесу тебе. Коли ми дійдемо до дитячого майданчика, ти знову зможеш бігати».

·         «Я бачу, як ти гніваєшся на брата. Гніватися – це нормально, але битися не можна. Підемо, ти скажеш брату, що ти на нього сердишся. Я допоможу тобі».

·         «О, ти дивишся фотографії зі свята? Прекрасно. Але ми домовилися, що спочатку ти повинна зробити уроки. Після цього ти можеш зайти в Інтернет та подивитися фотографії. Я розумію, що тобі важко терпіти так довго. Але ж завжди приємно залишати щось очікуване наостанок».

Установлюючи обмеження, будьте послідовні. Іноді необхідно встановити нові правила. Головне, щоб обмеження не дезорієнтували дитину. У кожній родині повинні бути якісь пріоритети (безпека, здоров'я, повага один до одного, сімейні цінності). Зрозуміло, обмеження повинні їм відповідати.

Необхідно розставляти пріоритети й іноді відмовлятися від своїх очікувань від дитини. Вона розвивається, як усі люди, і не може бути ідеальною. І ваші взаємини з малюком повинні будуватися на близькому зв'язку, а не на обмеженнях і фрустрації. Якщо ви часто говорите дитині «ні», це послаблює ваш зв'язок з нею, а це, у свою чергу, заважає їй розвивати самодисципліну.